1654
Першими почали варити пиво в Харкові переселенці з Правобережної України. Вони прийшли на ці землі під час Визвольної війни 1648-1657 років під командуванням Богдана Хмельницького.
1665
Через 11 років після створення Харківської фортеці тут було 4 пивоварних котли, 501 винокурний котел і 73 шинка.
1690
У документах кінця XVII століття згадується 30-річний лейб-гвардії майор Фома Хрущов. Він не тільки володів пивоварнею, але наглядав за чотирма іншими, щоб вони економно витрачали ячмінь з казенної житниці.
1724
У Харкові 4 пивовари: Назар Пивовар, Матвій Пивовар, Грицько Пивоваренко та Гаврило Пивоваренко.
1754
У другій половині XVIII століття пивним промислом в Харкові займаються представники практично всіх станів і звань — міщани, відставні військові, купці, вище духовенство і навіть сам генерал-губернатор Василь Чертков.
1806
У 1806 році нащадок харківських слобідських козаків Яків Іскра засновує пивоварний завод і стає одним із лідерів у цій галузі. На піку успіху його підприємство виробляло 5 710 відер пива на рік. При цьому сам господар працював на заводі майстром.
Пивзавод, млин і маєток Якова Іскри переходять спочатку його синові Прокофію, а потім онукам — Степану та Івану. Вулиця, на якій знаходилося підприємство, почала називатися Іскринська.
Пивоварний завод Іскри постачав до Харкова і околиць чудове пиво, гідністю майже не вище Кочубеївського з Диканьки. Пиво його було густе, солодкувате і незвичайне.
До цього часу на заводі було три котли і 12 чанів, де працювало від 12 до 15 осіб. Тут варили «Кабацьке» і «Баварське» пиво, а також «Півпива на манер аглицького», в якому було вдвічі більше води і мінімальний вміст алкоголю. Коштувало таке пиво 1 рубль 10 копійок за пляшку.
У середині 1840-х сім’я Іскри розорилася, і пивзавод переходив від одного орендаря до іншого, поки в 1896 році його не викупив австрієць Іван (Йоганн) Кміт.
1840
Був заснований пивоварний завод в Малій Данилівці.
1850-ті
Однією з особливостей Харківського пивоварного бізнесу було те, що один і той самий завод часто здавався в оренду або переходив від одного власника до іншого. Той же завод Якова Іскри змінив близько десяти власників і орендарів. З початку XVII — до початку XX століття в Харкові було 92 власника і орендаря пивзаводів, а в губернії — 177.
Схожа історія і у пивзаводу Миколи Каритіна. Його заснували в 1850-х роках, потім більше шістдесяти років сім’я Каритіна періодично здавала завод в оренду, продавала і викуповувала назад. Деякі орендарі, наприклад, купець Іван Безшкурков, розміщували на пивних етикетках заводу свої імена.
Одним з успішних пивних бізнесменів Харкова в другій половині XIX століття був Іван Ігнатищев. На його заводі на вулиці Катеринославській (нині Полтавський шлях) працювало понад сто осіб. Крім цього він орендував ще й пивзавод, побудований в 1840 році в передмісті Харкова — Малій Данилівці.
1871
У селі Синелицівка Харківського повіту (нині Солоницівка) заснований пивоварний завод. Можливо, першим власником був Берлінг (Нерлінг).
1873
Заводом володіє чех Вондрак В.
1885
Син Вондрака заснував пивзавод у Чернігові.
1887
На хуторі Українка почав працювати пивоварний завод . Пивзавод Івана Гришенка в Харківському передмісті Українки був відомий тим, що вирощував хміль на власній плантації, в той час як інші власники заводів змушені були купувати цю необхідну сировину.
1898
Засновано акціонерне товариство «Південна Баварія»
1900-ті
На початку ХХ століття у Ігнатищева були пивні склади і магазини у всіх великих містах півдня тодішньої Російської імперії.
Доставка по Харкову була безкоштовною. Пиво Ігнатищева отримувало не тільки національні нагороди, а й золоті медалі на міжнародних виставках — в 1903-му в Лондоні і в 1904-му в Брюсселі. У результаті, в 1906 році завод отримує статус постачальника Імператорського двору.
Наприкінці XIX — на початку ХХ століття в Харкові та околицях працювали й інші відомі пивзаводи. По сусідству з Ігнатищевим заснував свій завод його колишній пивовар-швейцарець Еміль Мессерле. Неподалік був і завод «Південна Баварія» австрійця В’ячеслава Серба.
На Старомосковській вулиці знаходився пивзавод родини Ольховських, заснований у 1865 році.
1905
Приватними підприємцями був заснований Куп’янський пивоварний завод «Енергія».
1906-1907
Чех Д. К. Шадлун вирішив побудувати в Ізюмі пивоварню по виготовленню пива чеських сортів. У нього також був завод в селі Піски Зміївського повіту, який згадується в 1898–1912 роках. Можливо, йдеться про один і той же завод.
1907
Будівництво цехів і солодовні тривало близько року, після чого завод видав першу продукцію. Перший прибуток від продажу пива тільки трохи перевищував, згідно з архівними даними, сотню рублів, але рублів повновагових, царських.
1911
Перша згадка про завод «Малоросія» при станції Куряж, що належав Деркачу Є. І.
1920-ті
Завод у Малій Данилівці увійшов до складу Держпівтресту «Українська Нова Баварія» під назвою «Пивзавод №4» на станції Сортувальна. Річне вироблення пива становила близько 25 тис. відер пива.
1941
Практично всі чоловіки, які працювали на заводах, були мобілізовані, а заводи були евакуйовані за Урал.
1944
Виробництво пива відновили в Ізюмі, а в штаті працівників варильного цеху знову з’явився чех-майстер з пивоваріння. Завдяки цьому, післявоєнне пиво, за відгуками сучасників, стало не просто хорошим, а надзвичайним.
1945
Після війни «Харківський пивзавод № 1 Нова Баварія» залишався одним із найбільших виробників пива в СРСР.
1962
Перше глобальне оновлення обладнання на Ізюмському пивзаводі, була помітно збільшена його потужність — до 828 тисяч дал.
1971
«Харківський пивзавод № 1 Нова Баварія» міг випускати 4 млн. дал пива на рік. В Україні велику потужність на той момент мали тільки Львівський і Донецький пивзаводи. Випускали тоді пиво традиційних радянських сортів Жигулівське, Ячмінний колос, Слов’янське та ін.
1993
Вперше в Україні освоєно випуск карамельного солоду.
1996
На базі пивзаводу було створено ЗАТ «Ізюмська пивоварна компанія», яка входить до складу холдингу «UBC Group», якому належить контрольний пакет акцій компанії. З приходом на завод нових власників почали заново відроджуватися старі традиції. Як і сто років тому, процес пивоваріння контролює чеський пивовар-технолог. Крім варильного порядку, бродильно-лагерного і фільтраційного цехів, а також – цеху розливу, на пивоварні працює двоярусна солодовня, повністю забезпечує її солодом власного приготування.
2006
Завод випускає два світлих сорти чеського пива: 11 % Ізюмське і 14 % Цезар, і один темний — 12 % Ізюмське оксамитове, яке розливається тільки в кеги і теж дуже популярне в народі. Тільки за останні півроку обсяг його реалізації зріс з 13 до 18 %. Усього на підприємстві близько 90 % виробленого пива розливається в 50-ти і 30-ти літрові кеги. Решта припадає на ПЕТ-пляшку 1/1,5 л. Зі слів керівництва заводу, географія продажів буде розширюватися незначно. На сьогодні «освоєна» територія — це Харківська, Луганська, Дніпропетровська і північ Донецької області — тобто практично вся східна частина України.
2009
Завод припинив випуск пива.
Квітень 2012
На підприємстві була запущена лінія з виробництва питної води. Пробне виробництво пива і запуск другої лінії заплановані на листопад.
2013
Компанія відновила випуск пива і медовухи.
2008-2013
Стартує велика кількість приватних пивоварень, що випускають живе (непастеризоване) пиво.
2021
Рік відродження легендарних пивоварних традицій. Проект нової сучасної високотехнологічної пивоварні був реалізований в Новобаварськом районі Харкова, на Новобаварськом проспекті і придбав назву “Новобаварська пивоварня”. Було завезено нове устаткування, найняті кращі фахівці. Сьогодні підприємство випускає традиційні сорти кегового пива традиционные сорта кегового пива.